Загострені кепки / Гострі козирки. Артур Шелбі
— Оце удар. У нього в рукавичках підкови, чи що?
— Ні, тільки сила батька та характер матері.
— Оце удар. У нього в рукавичках підкови, чи що?
— Ні, тільки сила батька та характер матері.
Панове, зараз такі збори заборонені. Головний інспектор заборонив збиратися більше, ніж по двоє людей. Тому не порушуватимемо закону — розбійтеся, будь ласка, на групи по троє і продовжимо.
Дорога Грейсе, я пишу тобі без агресії, дуже давно я навчився ненавидіти своїх ворогів, але ще ніколи нікого з них я не любив.
— Шукатимеш її?
— Вона в минулому, а минуле мене не хвилює, проте майбутнє вже теж...
Ти знав, що коли кличеш когось після опівночі, то зазвичай приходить та служниця, яка закохана у свого господаря.
— Іноді я шкодую, що тебе врятував від тієї кулі у Франції.
— Повір, іноді я й про це шкодую.
- Вам веселу пісню чи сумну?
- Сумну.
- Добре, але попереджаю, я розіб'ю вам серце.
— Вже розбито...
Містере Шелбі, у мене є плани і мені потрібні люди на зразок вас. Ось тільки людей начебто вас немає, і тому мені потрібні саме ви.