Коли всі тікають – наступай.

— Я вважаю, що чим очевидніший гріх, тим легше йому протистояти.

— А гублять нас дрібні пристрасті.

Ти маєш добиватися того, чого хочеш, по—своєму.

— Я працюю на благо нашої справи.

— Ти журишся. А коли ти журишся, ти приймаєш невірні рішення.

— Зав'яжи з опіумом, то він викликає бачення. Просто викинь його, поки він є — це спокуса. Скільки в тебе лишилося?

— Сім тонн.

— Сім тонн!?

— Так. Великий запас, правда Ада?

— Аристократи не вірять у прощення.

— Як і Шелбі.

У пабах люди багато чого базікають. Найчастіше за них говорить віскі.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує.
— Тепер ти соромишся нас?
— Я соромлюся, коли згадую, якою я була.

Майже всі ви були у Франції. І тому всі знають, що буде далі. Тут мої брати і чоловік, але ж і на вас усіх теж хтось чекає. Я заздалегідь одягла чорне, я хочу, щоб ви подивилися на мене. Подивіться на мене! Хто одягне жалобу за вами? Подумайте про них. Подумайте зараз.

— Отже, що за стратегія?
— Ти посміхайся. А ти, Артуре, не посміхайся.