- Ларисо Дмитрівно!
— Що, Сергію Сергійовичу?
- Ви не боїтеся?
- Я з Вами нічого не боюся!

Прекрасна країна - кохання,
Країна кохання,
Адже тільки в ній буває щастя.

Навіщо я плачу перед тобою,
І посміхаюся так недоречно?
Невірна країна – кохання
Там кожна людина – зрадник.

Я смішний. Але хіба можна стратити людину за те, що вона смішна?

Тож вивчитесь ж спершу розуміти!

— Схаменіться! Поверніться! Я вам прощаю! Я все прощаю! Я прощаю вам все!
— Тільки я не прощаю себе!

Що ж ви мовчали, що у вас є коньяк? Стільки часу втрачено дарма.

Ах, бідна дівчино! У жебрацькій обстановці, та ще й за дурнем-чоловіком — вона  або обійдеться або загине.

— Вони дивляться на вас як на річ...
— Я — річ. Нарешті, слово для мене знайдено.

— Невже вам не шкода розлучатися з Ластівкою?
— Що таке«жаль», я не знаю... Для мене, капітане, нічого заповітного нема. Бачу зиск — продам що завгодно.