- Я була в повному сум'ятті. Не знала, що робити: піти до неї та пояснити, чи піти додому та чекати. Але моїй лисиці не потрібні були слова, щоб зрозуміти мене. Вона  навчила мене чогось важливого. Вона  повністю довіряла мені... Напевно, тому лисиці тікають від нас — вони давно знають, що ми не можемо стати їхніми друзями.
- А чому ти пішла?
- Я зрозуміла, що вона не зможе жити на прив'язі, розумієш? Я не розрізняла любов та володіння.

Але для нього кожен день був сповнений небезпек. У книзі було написано:«Їж чи тебе з'їдять». І я кожен день повторювала:«Будь сильним, лисеня, і ми знову зустрінемося».

Якось я відчула себе такою маленькою серед безмежної природи. Я вже вміла читати, рахувати, писати, але не могла знайти свого лисеня... Він мав бути десь тут.