Коли я був підлітком, мій батько розповідав мені про похмуре Середньовіччя, про час, коли культурі та вченню заважали варварські ритуали та війни. З роками я зрозумів, що Середньовіччя так і не закінчилося, а страх, ненависть і жорстокість, які заважали жити нашим предкам, усе ще поряд.
Після того, як пограбували замок мого батька, безцінна спадщина, що століттями зберігалася в сім'ї, зникла. Усьому можна знайти заміну, окрім одного. Ренфілде, поверни мені цю картину. Поверни її додому.
— Ви хочете зробити розтин Люсі?
— О ні, я хочу лише відрубати їй голову і вирізати серце.
— У цьому тілі немає життя.
— Але ж ти живий. Ти живий? Хто ти? Я мушу знати, скажи мені.
— Я ніщо, безживний, бездушний, гнаний і вселяючий страх. Я мертвий для всього світу. Я монстр, якому нема місця на цій землі. Я Дракула.
Найщасливіша людина на Землі той, хто зумів зустріти… справжнє кохання.
Щаслива та людина, яка знайшла своє справжнє кохання. І зберіг її.
Навіть первісний страх поступається перед найстрашнішою силою на світі. І ім'я їй кохання… І навіть монстр зможе знову стати людиною… Адже кохання творить чудеса.
Зеленій феї, яка живе в абсенті, потрібна ваша душа, але зі мною ви в безпеці.
Я хочу бути такою, як ти. Бачити те, що ти бачиш, любити те, що ти любиш...