- Він знайде нас!
— Орди Чингісхана не могли пройти через ці двері. А вони пробували, повір.

Щоразу, потрапляючи в пастку, ти отримуєш можливість дізнатися про своїх ворогів. Неможливо створити пастку, не розписавши в ній усі свої слабкості.

Він ніколи не підвищував голосу. Це було найгірше — лють Володаря Часу. І ми зрозуміли, чому Лікар, Лікар, який бився з богами і демонами, втік від нас і сховався. Він щадив нас.
Він закував мого батька в ланцюги, загартовані в печі гнома.
Він змусив мати вічно дивитися на галактику, що вибухала. Заточив її в ній назавжди.
Він досі відвідує мою сестру щорічно. Щороку. Можливо, колись він пробачить її, але поки що вона  там. Бачите її? Вона  ув'язнена в дзеркалі. У кожному дзеркалі. Ви колись дивлячись на своє відображення, краєм ока помічали якийсь рух за спиною? Це вона.
А мене підвісили у часі. Лікар змусив мене працювати - захищати поля Англії. Ми хотіли жити вічно. Лікар зробив так, щоб ми жили вічно.

— Кому це ти збираєшся зателефонувати?
— Мисливцям за привидами!
— Я не боюся за жодної примари.

- Скажіть а.
- Аааа.
- Ви не ворушите губами.
— Ви дивитеся на око.
— Так, напевно, їх легко сплутати.

- Вона  пручається. Намагається захопити контроль крок  за кроком.
— Надсилаючи СМС?..
— Ну, це ж так по-людськи!

То була фатальна помилка, чи не так, мадам Ковріан? Взяти дитину, виростити її ідеальним психопатом і познайомити з Лікарем... Ну в кого ще я могла б закохатися?!

Я привожу тебе на райську планету за два мільярди світлових років. А ти хочеш поновити Твіттер?

- Усміхнися! Ти в череві чудовиська.
- І що нам робити?
— Це очевидно... шукати справжньої стіни. Ти зараз правда посміхаєшся, га?
- Знаєте, чому? Ви шалений наставник.

Я не герой. Я лише божевільний з будки.