Подарунки завжди демонструють, як мало знаємо один про одного. І найсильніше людей дратує, коли їх сприймають не за тих, хто вони є.

- Я прийняв рішення. Коли я щасливий і люблю тебе, я стаю хроновим лікарем.
- Замовчи! Не смій рвати стосунки у п'яному вигляді.
— Так, я п'яний, але я правий. Через тебе я став гіршим як лікар, і тепер через це загинуть люди! І ти цього вартий! І якби треба було вибирати між порятунком усіх і вся і щастям і любов'ю до тебе, я вибрав би тебе! Я вибираю щастя з тобою. Я завжди виберу тебе!

Я б з радістю послухав ще, але мені якось пофіг.

— А як же ваша постійна теза, що всі брешуть?
— Я збрехав.

— Прийми угоду, або забирайся з моєї квартири.
— Візьми мою угоду, або я переїду сюди.

Нобель винайшов динаміт, мені не потрібні його криваві гроші!

На щастя, насильство — не крайній захід. Крайній захід - шантаж.

Боїшся, що в нас не вийде? Що я радикальний анархіст, я маю таємну сім'ю і я згодом молодію?

— Ти ж для когось одягнув цю сорочку?
— Для МОЗ. Голих онкологів вони не схвалюють.

— Хаусе, якого біса твій нестабільний пацієнт розгулює коридором?
— Порвав повідець.