- Ви запізнилися.
— А ви погладшали.

- Ти ідіот.
— Бо закохався?
- Ні. Тому що ти ідіот. Утім, у вас це спільне.

— Людям не потрібний хворий лікар.
- Ну так. А мені не подобаються здорові пацієнти.

Або пеніцилін неякісний, або ми поставили неправильний діагноз.

Не варто вдячності. Мені вистачить і розуміння власної потреби.

— І поки що я б Вам порадив утримуватися від сексу.
- Як довго?
- З погляду еволюції - вічно.

— Ти можеш сказати… [з австралійським акцентом]«Ну, треба ж!»?
- Ну треба ж!
- Блискуче! Не важливо, що я говоритиму, погоджуйся зі мною, добре?
- Добре.
- Чудово! Ви заперечуватимете все, що б я не сказав.
— Вибачте, я не розумію.
- Зійде. А ви читатимете мені мораль, що б я не сказав.
- Знаєте, це перманентний маркер!
- Ух ти, хлопці, ви просто чудові!

Так, я ідіот. Але це не означає, що мені на тебе начхати, що я про тебе не думаю і не хочу тобі щастя.

Ти думаєш, що істина важлива тільки якщо її можна виміряти. Добрі наміри не береться до уваги, турбота не береться до уваги. Але життя людини можна виміряти кількістю сліз, пролитих про неї після смерті. І якщо їх не можна порахувати або ти не хочеш рахувати, це не означає, що їх немає.

— Повії люблять релігійні символи.
— Просто люблять ставати навколішки.