Всім потрібна віра, і тільки тобі Бог  сам кричить на вухо, що він існує.

Образа - це натяк на вихід.

Якщо хочеш дізнатися про когось правду, то цю людину треба вислухати останньої.

Це і є життя. Низка кімнат: у них ми зустрічаємо людей, і всі вони формують наше життя.

— То ти кажеш, що в мене лише один друг?
- І що?
— Є ще Кевін із бібліотеки.
- Ну, по-перше, його звуть Карл.
— Я покликаю його Кевін, це його секретне ім'я  у нашому клубі друзів.

Не можна нічого добитися без почуття власної гідності!

- Ніхто нічого не знає. Так, а ти звідки знаєш, що завжди маєш рацію?
- Я не знаю. Але мені важко працювати, знаючи, що я не правий. (Звідки ти знаєш, що ти маєш рацію?
— Я не знаю. Але мені важко діяти, припускаючи протилежне.)

Я не кину тебе через різні уподобання в їжі, книгах чи музиці, але... я можу тебе покинути, якщо ти не будеш мені розповідати про те, що тебе хвилює. Кому потрібні спільні інтереси? Це ж нудно, як правило, банально! Мені подобається бути з тобою. Ти робиш мене краще. І... я сподіваюся, тебе теж. Наші стосунки – незвичайні. І я щаслива, як ніколи.

- Час все змінює.
- Це приказка, але це неправда. Тільки вчинки щось змінюють. Якщо нічого не робити, все залишається незмінним.

— Є тільки одна людина, на яку ти зможеш покластися.
- Я думав, нас двоє.