Дивна парочка. Фелікс Ангер
Зараз я працюю над рекламою, хоча моє справжнє кохання — портрети, або як я їх кличу:« дзеркало душі». Будь-який портрет покаже, яка людина, але граючи квітами, світлом і тінню, я покажу хто цей чоловік.
Зараз я працюю над рекламою, хоча моє справжнє кохання — портрети, або як я їх кличу:« дзеркало душі». Будь-який портрет покаже, яка людина, але граючи квітами, світлом і тінню, я покажу хто цей чоловік.
- Ще один?
— Вони заховані по всій квартирі, як у алкоголіка. Я знайшов один у шафі за моєю горілкою.
— Я зазирнула в його промову, він не ображатиме тебе, він говоритиме про тебе тільки добре.
- Це підстава. Він виставить себе з найкращого боку. Він просить тебе говорити про нього погане, а потім виходить і підставляє другу щоку.
— І він весь із себе пахне трояндами перед босом, а ти пахнеш тим, чим удобрюють ці троянди!
— Ти маєш рацію, мені треба зібратися з силами і пережити це тимчасове розставання.
- Тимчасове розставання?! Ви ходили до психолога вісім років, а останній рік туди ходив лише ти.
— Бачите, він постійно втручається. Саме про це я й казав.
— Каже, що я втручаюся і це після всіх тих разів, коли я допомагав йому, хоч він навіть не просив!
— Ого, старий Фелікс, думав би про хмари мікробів, що ховаються на кінчиках його пальців.
— Не брешу, новий Фелікс про це теж задумався. Але життя коротке. Напевно, навіть коротше.