— Мій прикус змінився: сьомий різець перетинається з дев'ятим...
— Хвилинку! Ти знаєш імена своїх зубів?
- А ти не знаєш?
- Я навіть не знаю імені свого батька.

— Коли я страждаю, мені потрібна втіха.
— Коли ти страждаєш, це і є моя втіха.

- Я ніколи не їла суші.
- Це фраза не має сенсу. Ніколи не їла суші? Чи не бувала у дантиста? Ти взагалі хто?
— Бідолашна людина.

— Я залишила тобі записочку з вдячністю за те, що ти дозволила спати у твоїй постелі.
— Спасибі, але я звикла до готівки на ліжковому столику.

Завжди перевіряй, чи є у кишенях наркоту. Один раз у піджачці в секонд-хенд знайшла одну фіолетову таблетку. Я її випила і заснула на вісім годин!... Це було моєю відпусткою того року.

Мені не потрібні домашні тварини. У мене і так є щось набридне і пухнасте, яке помре, якщо про нього не дбати. Це ти.

Ніколи не говори азіату, що він припустився помилки, а то піде в підсобку і кинеться на меч.

Це найгірший подарунок у моєму житті, а минулого року мій син подарував мені труну.

— Чому ми кидаємо сірники, що горять, у бік плити? Це така гра у бідних людей?
- Так. Називається«Запали зламану духовку без опіків на обличчі».

— Я так люблю гроші!
- Знаю. Жаль, що ви розлучилися...