- Якою вона  була?
— Ти ніколи не питала про неї, жодного разу. Чому?
- Спочатку, будучи одна, просто вимовляючи її ім'я, я начебто знову вдихала в неї життя. Я думала, що якщо не згадуватиму її, вона  просто зникне для тебе. Зрозумівши, що цього не станеться, я не питала від злості. Я не хотіла приносити тобі задоволення думати, що мені не все одно. І в результаті мені стало ясно, що моя агресія нічого не означає для тебе. Як я можу судити, тобі це подобалося.
— То чому зараз?
- Яка шкодаздатний завдати нам примар Ліанни Старк, крім того, яку ми самі нанесли один одному вже сотню разів поспіль?

— Людина сплачує борги. Людина має три.
- Чого?
— Червоний Бог  отримує своє, люба дівчинко, і лише смертю можна платити за життя. Ти врятувала мене й тих двох. Забрала три смерті у Червоного Бога. Їх треба повернути. Назви три імені та людина все зробить.

О! У нас були злі королі, були королі — ідіоти, але злісних ідіотів досі не було...

Політика – це мистецтво компромісів.

— Ми знаходимо принцесу і що далі?
— Я люблю імпровізувати...
— Це пояснює золоту руку.

— Один мудрець сказав, що історія світу вершиться за бесідами у розкішних кімнатах.
- Хто це сказав?
- Я тільки що.

Він не був драконом. Вогонь не може вбити дракона.

Я не зачіпаю вашу честь, лорде Яносе. Я заперечую її наявність.
===============================
Я не сумніваюся у вашій честі, лорд Янос. У вас її просто немає.

— Чутки про твою смерть були безпідставні.
— Вибач, що розчарував.

— Красиві обладунки. Ні подряпини.
- Знаю. Люди багато років тицяють у мене мечами і щоразу промахуються.
— Мабуть, ви дуже обачні у виборі супротивників.
- У мене до цього талант.