Нам усім хоч раз хотілося когось вбити.

Мені не цікаво розуміти овець. Тільки їх є.

Оптиміст вірить, що ми живемо у кращому із можливих світів; песиміст боїться, що це правда.

— Мені здається, я його ненавиджу.
— Я заздрю ​​твоїй ненависті. Легше, коли точно знаєш, що відчуваєш.

По-справжньому можна знати лише того, кого любиш. Любов дозволяє нам розглянути потенціал людини. З її допомогою ті, кого ми любимо, зможуть усвідомити свій потенціал. Завдяки любові цей потенціал реалізується.

Чи не аналізуйте мене. Ненавиджу, коли мене аналізують... А зараз, якщо ви дозволите, я маю йти читати лекцію. За психоаналізом.

Усім рано чи пізно доводиться залишати когось позаду.

Я знаю, коли людина в істериці, вона твердить, що істерики в неї немає. Але я не маю  істерики. Я спокійна.

— Почувши крик кролика, лисиця кидається до нього... та не на допомогу.

Раніше я боявся втратити пам'ять, але тепер був би щасливий дещо забути. Пам'ять – як фреска в моїй голові. Вона  робить події вічними, але забудькуватість дарує умиротворення. Потрібно забувати.