— Ще чарку.
- Ні.
— Та гаразд, тату, ти багато працюєш, ти це заслужив!
— О, господи, у мене буде таке похмілля.
— Ти хочеш сказати, що добре виспишся? [в бік] А Стайлз проведе час на нижньому колі пекла.

— Скільки я показую пальців?
- Чотири?
- Скажи два.
- Два?
- Чудово, вставай. Давай. Валі на полі. І захопи ключку.

Якщо ти думаєш, що довгі фрази надають ваги  твоїм аргументам, то ти помиляєшся.

— Я всаджу в твою голову стільки набоїв, що навіть Господь не впізнає тебе.
- Я атеїст.

Посміхайся, можливо, у твою посмішку хтось закохається.

Милий, дозволь мені сказати тобі те, у що не вірить жоден підліток, але присягаюсь тобі, це чиста правда. Закохуються не один раз.

- Ти поганий хлопець. Я майже впевнена, що допомагати тобі – погана ідея.
- Хороший хлопець, поганий хлопець. Коли раптом все стало таким чорно-білим?
– У Другу світову.

Чорт! Гаразд. Можливо, тут є щось типу вікна, через яке ми могли пролізти. Або щось типу ручки, яку можна вирвати за допомогою надприродної сили. Як я про це не подумав?

- Ти взагалі знаєш, чому вовк виє?
– А винен?
– Це сигнал. Коли вовк один, він виє, сигналізуючи про своє місцезнаходження іншим членам зграї. Коротше, якщо почуєш виття – значить десь поблизу вовк чи ціла зграя.

О Боже. Я знайшов тебе.