— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія...
- Марія Магдалена?
— Ні, вона  теж думає, що вона є Ісусом.

— Я дивився на неї і відчував, ніби мені вбік кувалдою вдарили.
- Так, це називається розбитим серцем. Про це співається у парі мільярдів пісень.

Три речі не сховати надовго. Сонце, місяць, істину.

Я навіть сказав би, що тобі це подобається, Скотт. Прагнення до... абсолютно безглуздих зусиль.

- У мене є ідея.
- Добре.
— Навіть швидше за план.
— Звучить чудово.
— Але ти ще не знаєш його.
- Ну, чудово, що в тебе взагалі є план.

- Щось змінилось.
- Ти про що?
- Я не впевнений. Щось не так. Зі мною та моїми друзями. З усіма нами. Щось змінилось. Я гадаю, що це через мене. І я не знаю, як це виправити.

- Де Скотт МакКолл?
— Чому я маю говорити тобі?
— Тому що я чемно запитав. І так я роблю лише один раз.

- Скажи мені одну річ про Стайлза, яку ти пам'ятаєш. Лише одну.
- Проведіть ключ-картою, і я розповім Вам все, що захочете.
- Шериф... Вони йдуть.
- Одна річ. Хоч одна річ!
- Він був розумний! Досить розумний, щоб не довіряти мені.

– Я хочу подати заявку на капітана команди.
– Вже надто пізно, я ж сказав: до кінця дня.
– Але ж Ви не сказали, що до кінця навчального дня.
- Гей. Чому ти передумав?
- Я потримав за руку хлопця.
- Розумію. Дуже розумію.

- Ця sms'ка... це не смішно!
- Звичайно, не смішно, я ж не поставив смайлик наприкінці.