— Дивно, я завжди думав, що ти арієць.

— Я вегетаріанець.

Здається, ми порушуємо закони гравітації.

Ця історія — інтерлюдія між двома світовими війнами, коли свобода і здоровий глузд канули в лету.

Я хотів би допомогти всім: євреям, християнам, чорним, білим. Усі ми хочемо допомагати одне одному. Ми так влаштовані. Хочемо жити щастям інших, не їхніми стражданнями. Ми не хочемо ні ненавидіти, ні зневажати. Є місце для кожного. Земля багата і може нагодувати всіх. Життя може бути вільним і прекрасним, але ми збилися з шляху. Жадібність отруїла душі людей, спорудила бар'єри ненависті, призвела нас до страждань і кровопролиття. Ми набрали швидкість, але замкнулися у собі. Машини дають достаток, залишаючи у злиднях. Знання зробили нас цинічними, а майстерністьжорсткими. Ми багато думаємо та мало відчуваємо. Нам потрібні не машини, а людяність. Нам не вистачає майстерності, але ще більше доброти. Без них у житті панує жорстокість і придушується воля. У вас влада для створення щастя! Ви здатні дати цьому життю свободу і красу, зробити її чудовим захопленням.

Зайва згадка про євреїв завжди корисна – відволікає народ від крамоли.

— Ви помітили, що всі ці бунтівники — брюнети, жодного блондина?
— Брюнети гірші за євреїв, вони головні бунтівники.

—... І в чому їхня опозиція?
— Вони незадоволені трудовим днем, скороченням окладів, синтетичною їжею та якістю тирси в хлібі...
— Що ж вони хочуть? Тирса виготовлена ​​з кращих лісоматеріалів!