— А може, мені нову [служницю] розпитати?

— Ай та Карл Модестович, який спритний, німий вирішив розпитати! А вас часом не Миколою Чудотворцем кличуть?

– Іноді.

Чому ми завжди любимо тих, кому ми не потрібні?

— Ви що, мене грабувати прийшли?
— Угу.
— То грабуйте, грабуйте, не витрачайте час марно.

— Карле Модестовичу, якими долями знову в нашому домі?
- Вас бентежать мої візити?
— Ні … Ваше існування.

Не варто вмирати через кохання, треба заради неї жити.

— Де ця погань, ти її не бачила?
— Зараз бачу одну.

Я вбила його і вбила б ще раз.

За помилки імператора кров'ю розплачується народ.

Виходь за мене заміж і дізнайся про мене все!

— Я не можу без Вас жити... Я люблю Вас... Кожен... Кожного зайвого дня без Вас втрачено... Я живу в очікуванні... В очікуванні, що все зміниться... Пронесеться низка безглуздих днів, і одного разу я насмілюсь... Одного разу, я знайду в собі сили... і почую у відповідь«так»... Одного разу, я зможу сказати:«Будь... Моєю Дружиною...»
— І у відповідь почуєш: я згодна...
- Так?...
- Так...