На праху колишнього народжується майбутнє.

— Що в тебе в роті?

— Це сигара.

— Не какашка?

— Ні!

— Пахне також.

Відданість венеціанців схожа на воду з їхніх каналів: вона  коливається з кожною фазою місяця.

— Отже, Господь за це помститься?
— Звісно, ​​з нашою допомогою!

Люди не відчувають особливої ​​симпатії до того, у кому бачать своє відображення.

— Вони всі бояться вашої помсти.
— Виходить, вони вже програли. Чим більше я дізнаюся про своїх генералів, тим менше їх поважаю. Візьмемо, наприклад, Вітеллі - блискуча репутація, але в ньому немає відваги, він готовий вражати лише беззахисних.

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.

- Ах ти брехлива повія!
— Я така, якою ти мене створив, кардинале Борджіа!

Потрібно вміти чекати. Помсти можна чекати все життя, вона  не вмирає.

— Райське блаженство чи вічні муки пекла, що вибираєш?
— Пекло зараз у цьому місті. Рай, на вашу ласку, перенесли в інше місце.