Що ж ти в мене все воюєш? Адже війна вже скінчилася.

— Я хочу бути нормальною людиною серед нормальних людей. Досить і те, що в мене професія ненормальна.
— Навіщо ж ви тоді вступали до театру?
— До театру не вступають, Вірочка. У нього потрапляють, як у в'язницю. Або під колеса поїзда.

— Господь нагородить вас за вашу доброту, Маргарите Михайлівно.
— А як ви вважаєте, він є?
- Звісно є. Як інакше. Хтось вірить, хтось ні. Адже важливо жити за законом.
— А що, на вашу думку, жити за законом?
— За коханням. Жити не тужити. Нікого не засуджувати. Нікому не докучати. І наша Вам повага.

— Спершу здавалося, дуже люблю. Тепер гадаю, не дуже. Так... засліплення, наслання.
- А він?
- Говорив - любить. Брехав. Чи не заважає, що курю?
— Та ні. Я звикла. У мене чоловік палить. А хто він за фахом?
— За фахом він сволота.

Бувають такі люди - джерела світла. Ось Ви - таке джерело.