Я люблю тебе. Я готова вдавати, що люблю твої музичні уподобання. Дозволю тобі доїсти останній шматок пирога. Я готова під час дощу чергувати біля твого вікна. Я люблю тебе. Так сильно, що мене це дратує. Обери мене. Кохай мене.
Я насправді намагаюся бути щасливою! Але я не можу дихати... Я не можу дихати, коли ти ось так дивишся на мене, тож припини!
Кажуть, що невміння прийняти втрату – це одна з форм безумства. Напевно, це так, але іноді це єдиний спосіб вижити.
Нас завжди долають бажання, але найнещасніші люди ті, які не знають, чого хочуть.
Плакала моя теорія про те, що у гарненьких завжди все добре.
Я не вибачатимусь за те, що склеїла серце, яке ти розбив!
Не знаю жодної причини, чому хочу стати хірургом. Але знаю тисячу причин, через які варто кинути.
Пам'ятайте, коли ви були маленькими, найбільше Вас хвилювало: чи отримаєте Ви велосипед на день народження і чи дозволять Вам їсти тістечко на сніданок? Але коли Ви стали дорослими – все змінилося… Серйозно! Не треба обманюватися видом нових туфель, класного сексу та відсутністю батьківського піклування. Бути дорослим означає бути відповідальним. Відповідальність – це жахливо. Все дуже погано. Дорослим треба бувати в різних місцях, робити різні речі, заробляти гроші, платити за квартиру, а якщо Ви – хірург, який тримає в руках людське серце – привіт, ось вона відповідальність!Велосипед та тістечка просто квіточки, чи не так? А найгірше, коли помилишся, а зробити вже нічого не можеш…
Ми дорослі. Коли це відбулося? Як це припинити?
Відповідальність – це жахливо!
На жаль, дитинство та юність дуже швидко минають, а відповідальність залишається з нами. Її не уникнути. Або ми з нею стикаємося, або переживаємо наслідки. І все ж, у дорослому житті є свої принади: я про туфлі, секс, відсутність батьківського піклування - це так здорово!
Навіть зараз я вірю, що у коханні головне вибір, головне відкласти кинджали та отруту, і самій придумати гарний фінал. Але іноді, незважаючи на твій вибір і наміри, доля все одно перемагає.
Слухай, залиши мені сарказм. Тобі він не йде.