- Вони відпускають вогні в небо. Ти можеш у це повірити? Японські вогні як символ прощання з минулим. Ну, термінове повідомлення – ми не японці. Ти знаєш, хто вони? Діти. Начебто, запалюючи свічки, можна все виправити, або навіть промовивши молитву, або вдаючи, що Олена закінчить не так, як решта — вампіром-вбивцею. Глупість, марення. Нестерпні, маленькі діти. Я знаю, що ти скажеш:«Так вони почуваються краще, Деймон». І що? Як довго це триватиме? Хвилину? День? Що це змінить? Тому що, зрештою, коли ми втрачаємо когось, кожна свічка, кожна молитване змінить той факт, що єдине, що в тебе залишилося, - це дірка в твоєму житті на тому місці, де раніше був той, хто тобі небайдужий. І камінь. З вирізаною на ньому датою народження, яка, я певен, ще й неправильна. Ну що ж, дякую, друже. Спасибі, що кинув мене тут як нянька. Тому що я мав піти ще давно. Дівчина мені не дісталася, пам'ятаєш? Я просто застряг тут, лаючись зі своїм братом і придивляючись за дітьми. Ти мій боржник.
— Я теж сумую за тобою, друже.
Мати зробила нас вампірами. Вона не робила нас чудовиськами. Ми самі себе такими створили.
— Не хочу, щоб вся школа знала, що я позбавила цноти молодшого брата Олени.
— Ага, позбавила, і потім продовжувала позбавляти кілька разів на день.
Чому він не запал на мене? Чому так виходить, що я ніколи не подобаюсь хлопцям, які мені подобаються? Я не відповідна. Я завжди говорю не те, а Олена каже те, що треба. Вона навіть не намагається, а він вибирає її. Я докладаю стільки зусиль, і я завжди не та.
Привіт, Джоне. Прощай, Джоне.
Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...
— Кохання болюче, безглузде і його значення переоцінюють.
— Тільки якщо її немає. (Я був закоханий! Це боляче, безглуздо та перебільшено.)
- О Боже! Ти налякав мене.
- Зроблю свій внесок у нічний дозор.
- Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене.
- Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний.
- Ти пив? І ти сумний – погане поєднання.
- Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно.
- Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.
– Як ти можеш бути вампіром?
- А як ти можеш бути перевертнем?
- Що б сказала твоя мама, дізнавшись, що ти зустрічаєшся з вампіром?
- Яка з них?