Усі можуть жити вічно, якщо не робити дурниць. Хіба це не страшно? Ви ніколи не зробите нічого дурного чи сміливого, чогось вартого...
Не всі знають, що часу достатньо.
— З тобою завжди найманець?
- Ні. Зазвичай їх зі мною двоє.
Я так утомився... Мозок можна розтратити, навіть якщо тіло ще молоде...
Ми заробляємо час і витрачаємо його.
— Якби ти мав багато часу на годиннику, що б ти зробив?
— Перестав би стежити. Я можу сказати одне, якби мав час — я не витрачав би його даремно.
Хіба забирати викрадене — крадіжка?
Ніхто не повинен жити вічно, якщо за це платять іншим життям.
Я не маю часу. Я не маю часу турбуватися через те, як це сталося. Сталося – і сталося.
— Туди йти дві години. А в мене лишилося всього півтора…
— Тоді біжіть!