- О, ти вже прокинувся.
— А я й не спав.
— Говорила тобі, наволочки з«Ходячими мерцями» — це погана ідея.

- Знаєш, я здаюся. Він неможливий.
— Я не можу бути неможливим, я є. Гадаю, ти хотіла сказати: "Я здаюся, він малоймовірний".

Ти в нас хоч і розумник, а досі не зрозумієш, що не варто дратувати тих, хто має доступ до твоєї їжі.

— Може, сьогодні піти до неї і почистити килим?
— Тобі не здається, що то вже перебір?
- ТАК! Заради Бога, мені що треба показувати табличку« Сарказм» щоразу, коли я відкриваю рота?
- У тебе є табличка " Сарказм "?

- Не дивися телевізор, почитай книгу.
- І бути соціальним ізгоєм! Ти ж знаєш, я не такий!

- Шелдон, ну ти ж розумний хлопець, ти повинен розуміти.
- Розумний?! Так мені треба втратити 60 балів IQ, щоб називатися розумним!

Я, мабуть, піду. Бо знаєте... хочу бути подалі звідси.

Добрий вечір. Сьогоднішню лекцію проведу я доктор Шелдон Купер.
... Я чекав оплески, але вважаю, що захоплена мовчанка теж підходить на випадок.
Я погодився виступити перед вами сьогодні тому, що мене запевнили, що ви найсвітліші голови з усіх університетських кандидатів на докторський ступінь, хоча це все одно що сказати, що ви є найважливішим електроном атома водню!... Тому, що в атома водню всього один електрон!... Світлі голови... Та не смішіть мій піджак!

— Я її друг, я не маю наміру користуватися її нинішньою вразливістю.
- Тобто, ти хочеш сказати, якщо вона, перебуваючи у повному відчаї, накинеться на тебе і вимагатиме, щоб ти опанував її прямо тут і зараз, ти що просто підеш?
- Я сказав, що я її друг, але не друг-гей.

Ми не балакаємо, принаймні offline.