— Здається, попереду ліс.
— Боїшся заблукати?
— Боюся краєвид зіпсувати.

- Емільєн, я в положенні.
— Що?.. Як я міг цього не помітити?
- Я вже вісім місяців намагаюся тобі сказати це!
— …Ти ж його залишиш?..
— На цьому терміні пізно вже щось міняти!

- Який у неї місяць?
- Восьмий.
- І ти весь цей час мовчав?
— Та я сам сьогодні дізнався!

— Емільєне, я щойно врятував тобі життя!
- Врятував. Я зробив би для тебе те саме.
— Тоді я б помер під колесами поліцейської машини...

- Емільєн, я в положенні!
- Але як?
— Вітром надуло. Забула кватирку закрити.