Можна когось любити і все одно робити йому боляче.

— Вік  лицарства був іррацональний: лицарі, пані... Слава Богу, потім була Реформація та Просвітництво, а потім уже і Новий Час. Бачиш? Ти розумієш про що я?
- Не зовсім. Я тобі ось що скажу: по-моєму, ідея лицарства була не така вже й погана — відчиняти двері машини, вбивати драконів... малювати серця...
— Ти знову п'єш вікодін?
- Так, трохи.

— Треба припинити спілкуватися з геніями, бо я виглядаю страшенно безглуздо.
- Що? Не хвилюйся через це.
-?!
— Я давно зрозуміла, наскільки ти дурний.
-...
- Те, що я сказала... - правда, але це... прозвучало невірно.
- Угу?
— Я мала сказати, що мене не хвилює, наскільки ти дурний.
-...
- Знову не те?

— Якщо доведеться стріляти, куди краще цілитися?
— Тільки не в мене.

— Ну, чому люди ненавидять проводити Різдво на самоті?
— Тому що це означає, що їх ніхто не любить.

— Руки нагору — ФБР!
— Зброя на землю — поліція США!
— Судмедексперт... Тож немає  зброї.

Він узяв у мене грошей у борг. А своєчасно повернути відмовився. Потім він упав зі сходів. Карма є карма.

Самотність сприймається легше, поки самотній той, з ким ти був довгий час.

Коли я дивлюся на кістку, це не просто предмет, який я не пов'язую із собою. Це частина людини, яка жила так само, як і я.