Справжнє кохання — коли не можеш жити без когось, коли ти швидше помреш, ніж розлучишся. Все навколо гасне і важлива тільки людина перед тобою.
Ніхто в цьому світі не вболіватиме за тебе. Вони побачать також, що і я, і зневажатимуть тебе. Іноді відкрито... іноді ні. Але що далі ти підеш, то гостріші їхні ножі. Просто ніколи не підставляй спину.
Вона ненавиділа своє життя не тому, що вона була поганою. Просто коли ти ненавидиш свій розум і тіло, важко насолоджуватися рештою.
Знаєш це почуття, коли ти з кимось зустрічаєшся і розумієш, що щось не таке? Але ти боїшся спитати. Тому що відповідь може бути гіршою, ніж те, що ти відчуваєш зараз.
Зрештою, кожну секунду кожного дня ти борешся зі своїми страхами.
Комусь із нас буде боляче. Може, але... Я постараюся, щоб боляче було мені.
А потім цей момент настає: мить, коли дихання сповільнюється. І з кожним видихом ти випускаєш весь свій запас кисню. І все завмирає: серце, легені, і, нарешті, мозок. І все, що ти відчуваєш, чого бажаєш і що намагаєшся забути - меркне. А потім, раптово, ти знову даєш тілу повітря, ти даєш йому життя.
Вона закохувалась у кожного хлопця, з яким колись зустрічалася. Без різниці, був він розумним чи дурним, милим чи жорстоким, це мало значення. Їй не подобалося бути самотньою.
Мені байдуже, якщо хлопчики тобі подобаються. Орієнтація – це спектр. Не всі на сто відсотків натурали або сто відсотків геї.
Одна думка про те, щоб напружити сто сімдесят два м'язи, щоб пройти тридцять кроків, сісти на холодну порцеляну і випустити токсини, повторювати це щодня до кінця життя... Ця думка перетворює саму ідею життя на нескінченний, жорстокий жарт. Але найгірше в депресії, навіть якщо ти розумієш, що з тобою, ти не можеш це зупинити.