— Я не розумію жодного з твоїх пророцтв!
— Така їхня суть. Ти розумієш їх, коли вони справджуються, і вже пізно щось змінювати.

Я хотів вийти з твоєї тіні. Ти ж розумієш, правда? Але коли я це зробив, то не потрапив на сонце. Воно зовсім не світило.

Колишніх зрадників не буває.

Правда часом не найкращий вибір для мудрої людини.

Лагідна відповідь відкидає гнів, а різке слово будить лють. Очі Господні повсюди дивляться і за злими стежать, і за добрими.

Поглянь на те, що ти маєш. Хіба цього замало?

Одна річ користуватися зброєю, але інша справа вбити. Ніколи не сумнівайся.

Чоловік живе та вмирає за своєю честю.

Я радий, знаючи, що Один готується до бенкету. Незабаром я питиму мед з кручених рогів. Герой, що йде до Вальхалли, не сумує за своєю смертю... я ввійду в зал Одіна без страху, і там... я чекатиму на своїх синів. І коли вони прийдуть... я насолоджуватимуся історіями про їхні перемоги. Батьки вітають мене. Я йду на смерть без жалю, і вітаю валькірії, які віднесуть мене додому.

— Ти зміниш свою думку.
- Я ніколи не вийду за тебе. Ти припустився великої помилки.
— Це правда, з жінками мені ніколи не щастило, з чого все змінилося?
— Я гадаю, що ти викрав не ту жінку.
— Ти маєш рацію, звичайно, я помилився. І все-таки, що якщо помилково, з нагоди, з волі богів чи долі, я прийняв вірне рішення? Що, якщо тобі призначено тут бути? Що, якщо тут ти й маєш бути?