Ми зараз живемо у світі живопису, де все населено людьми, які шукають грошей. Не думайте, що це мені просто здається. Люди платять більше за роботи митця, коли той уже помер.

З самого початку цього кохання я відчував, що якщо не кинуся в неї з головою, віддаючись їй усім серцем повністю і назавжди, у мене не буде жодного шансу. Але яка мені різниця, чи буде цей шанс маленьким чи великим? Я хочу сказати, чи повинен я, чи можу я брати це до уваги , коли люблю? Немає  жодних думок про перемогу. Ти любиш лише тому, що любиш.

А потім... Я приїхав до Амстердама, де мені сказали:«Ваша наполегливість огидна». Я сунув пальці у вогонь лампи і сказав:«Дозвольте мені побачити її, доки я тримаю руку в полум'ї».

Кисть у моїй руці рухається подібно до смичка скрипки до досконалого мого задоволення.

Одна людина точно загине. Врятуватися можна лише з іншим.

Вони [батьки] так само не хочуть впустити мене в будинок, як би йшлося про великого, волохатого собаку. Він наслідить у кімнатах мокрими лапами, і до того ж він такий скуйовджений. Він у всіх крутиться під ногами. І він так голосно гавкає... Коротше кажучи, це погана тварина. Згоден... Але у цієї тварини людське життя. І, хоча він лише пес, людська душа, та ще настільки сприйнятлива — він здатний відчувати, що говорять про нього люди. Цього не може звичайний собака. І, визнаючи, що я частково і є цей пес... приймаю їх такими, якими вони є.

Дозвольте мені спокійно продовжувати роботу. Якщо це робота божевільного — що ж, то гірша. Я все одно нічого не можу з цим вдіяти.