Життя нагадувало дешеве порно. Той самий потік каламутних філійних рідин. Та ж повна відсутність виразного сюжету.

Чи можна ходити в косусі та бути гарною людиною? Точніше, так: чи можна ходити в косусі, вузьких рваних джинсах і рок—н—рольних тишотках і при цьому бути справжнісіньким святим?
Що є гріх? Що — кохання? Як мені жити у цьому дивному світі? Я маю на увазі: що мені робити, щоб ПРАВИЛЬНО прожити життя у цьому дивному світі?
Я згадував священика, що носив косуху, і мені здавалося, що я знаю вірну відповідь.

З того часу я знаю головний секрет Західного Процвітання. Білі люди живуть добре не тому, що вміють працювати, а решта — ні, і не тому, що в них якась особливо ефективна економіка.
Все простіше: білі носять модні штани лише тому, що в місцях, які не позначаються на карті, голі кольорові машинки з ручним приводом ці штани для них пошили.

Імперії руйнуються, як зуби у добрій бійці.

Подумайте, нахрена ви мені дзвоните? Зателефонуйте краще батькам.

... і весь цей час хтось мене чекатиме, хтось переживатиме, що на вулиці ніч, а мене досі немає.

Мені казали: бійся лиха, нагадували, що немає надії, але пам'ятаю я — тіло дорожче за їжу, а життя важливіше за одяг.

Це дуже важливо, щоб між тобою та рештою світу було скло. Плоский екран. Якщо скло є, все О'к. Можеш вважати, що життя – це просто кіно. Якщо ні, доводиться визнати, що твориться на світі задниця має якесь відношення до тебе... Якесь дуже серйозне відношення.

... там, де гріх, там обов'язково чиїсь сльози. У цьому вся справа. Можливо, цих сліз не видно, але вони обов'язково десь ллються. Копни гріх і побачиш сльози.

Я ховався від світу, а світ не помічав цього.