З віком перестаєш дивуватися обіцянкам«обов'язково частіше зустрічатися» та миттєвому переміщенню цих слів у довгу скриньку. І річ не в масовому склерозі. А у нас самих.

Людина-невидимка тому невидима, що людяності в ній немає, а не тіла.

У мій город полетів не просто камінь, а якась неотесана брила з епохи палеоліту.

Знаєте, що найприкріше? Що роботи хворого чи мертвого художника піднімаються в ціні… а пам'ятник за життя ставлять лише за дуже великі гроші. Бо поки що ти живий – ти можеш пояснити свої роботи. А творчість не терпить пояснень.