Я не умів її любити, і ось вона  мене більше не любить.

На жаль, життя принизливе у своїй простоті: ми щосили тікаємо від батьків, а потім перетворюємося на них.

Як утомливо не бути закоханим: весь час треба когось спокушати, а конкуренція жорстока. Жахливо, коли так хочеться бути коханим. Думаю, саме у цей момент я вирішив стати відомим.

У мене завжди була ця проблема: мені не вірили, хоч би що я робив, навіть коли я говорив правду.

В Америці мрії здійснюються не тому, що американці хочуть, щоб вони здійснилися, а тому, що вони мріють. Вони мріють і не думають про наслідки. Щоб мрія стала реальністю, треба спочатку помріяти.

Я звинувачую суспільство споживання в тому, що воно зробило мене таким, яким я є: ненаситним. Я звинувачую моїх батьків у тому, що вони зробили мене таким, яким я є: безхребетним.
Я часто звинувачую інших, щоб не звинувачувати себе.