Рей Бредбері. 451 градус по Фаренгейту
Адже книги існують для того, щоб нагадувати нам, які ми дурні й уперті віслюки.
Адже книги існують для того, щоб нагадувати нам, які ми дурні й уперті віслюки.
І карлик, піднявшись на плечі велетня, бачить далі його.
Просто неймовірно! Чи багато ти ще знаєш, хто міг би так відображати своє власне світло? Люди більше схожі на... він зволікав у пошуках порівняння, потім знайшов його, згадавши про своє ремесло, — на смолоскипи, які палахкотять, поки їх не загасять. Але як рідко на обличчі іншої людини можна побачити відображення твого власного обличчя, твоїх потаємних трепетних думок!
— Ну ось, — сказала вона, — мені сімнадцять років, і я схиблена. Мій дядько стверджує, що одне неминуче супроводжує іншого. Він каже: якщо спитають, скільки тобі років, відповідай, що тобі сімнадцять і що ти божевільна.
Важко сказати, який саме момент народжується дружба. Коли по краплі наливаєш воду в посудину, буває якась одна, остання крапля, від якої він раптом переповнюється, і волога переливається через край, так і тут у ряді добрих вчинків якийсь один раптом переповнює серце.
— Люди ні про що не кажуть.
— Ну, як це може бути!
— Так Так. Ні про що. Сиплють назвами — марки автомобілів, моди, плавальні басейни і додають:«Як шикарно!» Всі вони твердять те саме. Як тріскачки. А в кафе включають ящики анекдотів і слухають ті самі старі гостроти або включають музичну стіну і дивляться, як по ній біжать кольорові візерунки, але все це абсолютно безпредметно, так — переливи фарб.
Колись ми згадаємо так багато, що зробимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу, яка колись була, могилу, і навіки поховаємо в ній війну.
— А ви колись читаєте книги, які спалюєте?
Він розсміявся.
— Це карається законом.
— Да—а… Звісно.
— Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.
Сонце горить щодня. Воно спалює Час. Всесвіт мчить по колу і крутиться навколо своєї осі. Час спалює роки та людей...
Усьому свій час. Час руйнувати та час будувати. Час мовчати та час говорити. Так це так. Але що? Є ще щось, ще щось, що треба сказати...