Мабуть, вся справа в ниточці. Вона  дуже тонка – настільки, що її неможливо побачити неозброєним поглядом, а з іншого боку, дуже міцна та довга – настільки, що її можна протягнути через океан.

Італія – країна філософів. Тут прийнято сидіти за столом (так, на ньому можуть стояти їжа та випивка) і обговорювати з друзями непрості, делікатні, доленосні питання.

Весна завжди несе у собі зміни.

Кажуть, коли тобі повідомляють якусь страшну новину, слух ніби відмовляє.

Поряд зі мною кохана людина, і ми все життя будемо разом. Цим можуть похвалитися дуже мало хто. Навіщо поводитися по-дурному і ставити самим собі якісь надумані перепони? Що за чудове відчуття абсолютної волі! Поки з тобою поруч на сидінні в таксі кохана людина, тобі абсолютно начхати, чи злітаєш ти вгору або падаєш вниз, багатий ти або бідний і в якій точці земної кулі ти живеш.

Італійці в їжі дотримуються суворих правил. І одне з них, незмінне — морозиво о четвертій годині. Це свого роду закон.

Рим це місто-річка. Повз тебе одночасно проноситься минуле, сьогодення та майбутнє.

Ми їли та розмовляли. Так заведено в Італії. Час тече непомітно, нікуди не треба поспішати, нікуди не треба тікати.

Правила поведінки за кермом у Римі прості: ніколи не оглядайся, ніколи не дивись на всі боки і, головне, у жодному разі не зволікай — просто тисни на газ і молись.

Підтримка украй важлива штука. Коли на сходнях, подолавши півдорозі, ти відчуваєш, як у тебе тремтять коліна, тебе охоплює страх, тобі здається, що ти здурив, — найближча людина простягає тобі руку і киває: так, ти справді здурив, але в цьому немає  нічого страшного.