Мені через тиждень виповнюється 25 років. Єдина дитина в сім'ї, вища освіта, працюю юристом, отримую свої законні п'ятнадцять тисяч рублів на місяць і живу у власній квартирі. Мені всі заздрять. Хоча в принципі нема чому. Подруга у мене одна, та й то в перервах між її черговими пригодами. Робота нудна, хлопця немає, і ніколи не було. Ні, бували, звичайно, але жодного разу нічого серйозного, та й більше місяця не затримувалися, коли розуміли, що на випадкові стосункия не погоджуся, а більш серйозні зажадають від них зусиль. Та й взагалі, мені зазвичай вистачало одного побачення, щоб зрозуміти, що це не моє. І примушувати себе, посміхатися і брехати я не хочу, а просто, щоб заради«галочки»... не можу.«Наївна романтична дура», як охрестив останній кинув мене хлопець буквально через тиждень знайомства. Ось така і є, і навряд чи з цим вже можна щось зробити. Залишається тільки змиритися і жити.