Іван Сергійович Тургенєв. Щоденник зайвої людини
Про мене нічого іншого й сказати не можна: зайвий — та й годі.
Про мене нічого іншого й сказати не можна: зайвий — та й годі.
хіба кохання – природне почуття? Хіба людині властиво любити? Любов - хвороба ; а для хвороби закон не писаний.
На те й діти, щоб батьки не нудьгували.
Поки людина живе, вона не відчуває свого життя: вона, як звук, стає йому виразною через кілька днів.
Я цього не очікував. Взагалі, наш брат очікує всього на світі, крім того, що в природному порядку речей має статися.
Ну що ж! коли вмирати, то вмирати навесні.
Перед вічністю всі дрібниці; але в такому разі і сама вічність - дрібниці.
Знищуючи, я перестаю бути зайвим.