Хвилі радості омили цей підвал. Діти та батьки йшли туди за свободою один від одного. Одні виривалися з педагогічних лещат, куди їх загнали тата та мами. начиталися розумних книжок. Інші мріяли відправити дитину на побачення з прекрасним та отримати перепочинок від його питань, капризів, закликів пограти та пропозицій побешкетувати. Словом, спуск у підвал означав сходження до кращого світу.

Якщо завжди всім давати, обламається ліжко.

Ну хто ще міг так життєрадісно розповідати про вступ до лав безробітних?

Бездітна, самотня, небагата оптимістка – втілення ідеалу жіночої дружби.

Час робить дружбу поступливою та терпимою.