- Улюблена!
- Яка "улюблена", якщо ти мені зраджуєш?!
– Якби не зраджував – то була б єдина, а так – кохана…

Спочатку, за дитинством, у голові риється лише одна думка: кого б, кого б?!! Потім ми трохи дорослішаємо, у нас з'являється юнацьке естетство, і хочеться вже чогось такого. Наприклад, незайманої чистоти. І ти вивчаєш саме цю гірську породу. Проходить якийсь час, з'являється цинізм, і тягне на повій, що уособлюють мегаполісний бруд. З тими приємнішими, зате з цими набагато простіше! Не треба кривлятися, умовляти, вони змушені приймати нас такими, якими ми є… Потім приходить усвідомлення того, що взагалі не цікавий секс як такий, а хочеться кохання: чистого і світлого. Спочатку з дружиною, але потім і з нею нецікаво – бо вонавже є, і тоді знаходиш коханку. Причому талановиту та перспективну, щоб її спілкування з тобою не пройшло даремно. Адже ти вже відомий і багатий, і можеш їй допомогти. Тобі здається, що дівчина, яка будує собі кар'єру, по труну життя має бути вдячна тому, хто допоможе їй вийти в люди. Ти думаєш саме так тому, що сам був би вдячний подібній допомозі – свого часу. Але ти тут прораховуєшся. На перевірку ця вулканічна порода: коханка і початківець талант в одній особі виявляються однією, та ще й найпересічнішою ***ью... Намагаєшся возз'єднатися із дружиною. Але не факт, що тебе тепер приймуть. Тому доводиться постійно просити у неї прощення лише подумки, дивуючись собі. Треба ж, думаєш, з нею життя почалося, до нього ж і повертається. А ти все шукав-шукав, все вибирав-вибирав. Все думав, що може пощастить, що, може, знайдеш краще. Але найкраще, виявляється, завжди було поруч.