— Зірка, приятель. Ти що, на небо не дивишся?
— Дивлюся.
— Кажуть, вона вріжеться в нас у священик, і тоді моря закиплять, країни Плоського світу розпадуться, королі будуть скинуті і міста стануть як озера скла, — пояснив чоловік. — Я йду в гори.
— А що це допоможе? — запитав Рінсвілд.
— Ні, але вигляд звідти краще...
— Я завжди хотів знати, — гірко промовив Іпслор. — Що в цьому світі є такого, через що варто жити?
Смерть обміркував його запитання і нарешті відповів:
— Кішки. Кішки — це добре.
Усередині кожної нормальної людини сидить безумець, який намагається вибратися назовні. Ніхто не божеволіє швидше, ніж абсолютно нормальна людина.
Вже не вперше вона подумала, що в положенні найманки безліч недоліків, не останній з яких полягає в тому, що чоловіки не сприймають тебе всерйоз, поки ти їх не вб'єш у прямому значенні цього слова, після чого вони взагалі перестають тебе сприймати.
- О-о. А як ти думаєш, у цьому лісі є щось їстівне?
— Так, — гірко озвався чарівник, — ми.
— Він що, дурний?
- Ніби як. Але у цього чокнутого грошей кури не клюють.
- А-а, тоді він не може бути чокнутим. Я побачив світ. Якщо у людини грошей кури не клюють, то вона просто ексцентрична.
- Я сказав: які ж найбільші цінності в людському житті?
Воїни нахилилися ближче. Відповідь героя варто було почути.
Гість довго й уперто думав, а потім з навмисною неквапливістю промовив:
— Гаряча вода, гарні штоматологи та м'який туалетний папір.
- Якщо ти мене вб'єш, на моє місце стане тисяча.
- Ага, але суть не в цьому. Суть у тому, що ти будеш мертвий.
У нього в кімнаті стояла модель Всесвіту - і, за загальним поглядом, модель ця була набагато вражаючою, ніж оригінал. З дрібними перлами та срібною філігранню Творець явно пожадався.