Заповідь«не убий» лицемірна, сама церква всерйоз до неї не відноситься, інакше попи не освячували б бойові кораблі та бронеавтомобілі.

Незрозуміло, як жінки, які мають багато дітей, або хоча б двоє, ділять те, що розділити не можна: любов. Або що це: любити всією душею і чоловіка, і дитину? Адже когось із них все одно любиш більше? Взагалі загадка із загадок - як можна полюбити чоловіка. Не у фізичному сенсі, а по-справжньому. Любити можна тільки того, хто завжди був твій, і завжди буде твій, щоб не сталося. А чоловіки... Вони як вогонь, яким грієшся і на якому готуєш їжу, але при необережному поводженні боляче обпечешся або зовсім згориш. Не будеш любити вогонь? Це вже вогнепоклонство якесь...

Але неможливо змиритися з тим, що ти не потрібна чоловікові, який потрібний тобі.

Людина сама вибирає, який сенс слід надати тому чи іншому явищу.

І перестав жити нудно, почав жити нудно. Тому що нудне життя гірше за смерть, так?
- Так.
- Тоді чого смерть боятися? Нудний життя треба боятися.

Людина, шлях якої сповнений небезпек, має жити без кохання. І справа тут не в тому, щоб оберігати свою душу від зайвих ран — зовсім ні. Той, хто не наважується любити з боягузтва чи самолюбства, гідний зневаги.
Справа в іншому: не можна допускати, щоб тебе покохав хтось інший. Тому що людина, чия карма огорнута грозовими хмарами, навряд чи доживе до мирної смерті. Він загине, і та, хто віддала йому свою душу, залишиться на світі сама. Якою б героїчною не була б твоя смерть, ти все одно виявишся зрадником, причому зрадиш найдорожчу істоту на світі. Висновок очевидний: нікого не пускай у своєсерце і тим більше не вторгайся в чуже. Тоді, якщо ти загинеш, ніхто не буде вражений або навіть поранений горем. Ти підеш легко і безжурно, як іде за горизонт хмара.