У мене немає й тіні честолюбства. Я просто бігаю від того, за чим ганяються мої колеги, а ось самолюбство мандрує. Адже треба бути настільки гордою, щоб плювати на самолюбство.

— Фаїно Георгіївно, як ви вважаєте, чому у чоловіків гарна жінка користується більшим успіхом, ніж розумна?
— Діточку, це ж так просто! Сліпих чоловіків на світі не дуже багато, а дурних — хоч греблю гати.

Біля«Сікстинської мадонни» Рафаеля стояло багато людей – дивилися, про щось говорили… І несподівано голосно, ніби розсікаючи натовп, чийсь голос обурився:
— Ні, я одного не можу зрозуміти. Стоять довкола, повно народу. А що товпляться?... Ну, що в ній особливого?! Босоніж, розпатлана…
– Молода людина, – перервала монолог Раневська, – ця дама так довго полонила найкращі уми людства, що вона цілком може вибирати сама, кому їй подобатися, а кому – ні.

Як правило, у успішної світської левиці, яка поки не потрапила в залізні жорна злої долі, на обличчі завжди – маска емоційної холодності.

– Це не кімната. Це справжня криниця. Я почуваюся відром, яке туди опустили.
- Але ж так не можна жити, Фаїно.
- А хто вам сказав, що це життя?

Я схопила книгу, побігла до саду, прочитала всю. Зачинила книжку. І на цьому закінчилося моє дитинство. Я зрозуміла все про самотність людини.

Головне в тому, щоб себе стримувати, або я, або хтось інший так вирішив, але це істина.

Нещасною я стала у шість років. Гувернантка повела мене до приїжджого«звіринця». У маленькій кімнаті сиділа худа лисиця з очима людини. Поруч на столі стояло корито, в ньому плавали два крихітні дельфіни. Увійшли п'яні, галасливі обірванці і почали тикати в дельфінове око, з якого бризнула кров. Нині мені 76 років. Усі 70 років я цим мучаюся.

"Писати мемуари - все одно що показувати свої вставні зуби", - говорив Гейне. Я швидше дам себе розіп'яти, аніж напишу книгу«Сама про себе».

Епікур говорив - добре прожив той, хто добре сховався.