Те, що вже створено, стає мертвим і не може бути доказом, бо це вже не дія. Реальна лише дія.

Порожнеча згори, порожнеча знизу і ще більша порожнеча між ними, а в ній я.

У космосі немає  пір року: немає  зими та літа, немає  весни та осені. Немає  тут якогось конкретного вечора чи ранку, а є тільки космос і більше нічого.

У космосі немає  ранку.

Я хочу сказати, бачити можна лише очима, зі мною завжди так було. Якщо я у Бостоні, то Нью-Йорк для мене мертвий. Але коли я у Нью-Йорку, тоді мертвий Бостон. Якщо я не побачу людину хоча б один день, для мене вона вмирає. Але, зустрівши його знову на вулиці, Господи, як я тішуся з його воскресіння і мало не танцюю від щастя, що знову бачу його. Так, так було зі мною раніше. Тепер я більше не танцюю, просто дивлюся на нього. Коли ж він іде, для мене він знову мертвий.

Зараз, зараз, поки ти тут, зі мною, ти живий. Миттю тому тебе не було, ти був нічим.