Якщо у людини дійсно талант – співочий чи якийсь інший, він фізично не зможе цим не займатися. Куди б він не потрапив, на чому не стояли б його батьки – він не може не займатися тим, з чого зітканий. І не треба тут про знайомих, які…, про генії, які так і не віддалися таланту – не віддався, отже, посередність ; був би генієм – не міг би інакше.

Щоб отримати вигоду від рідкісної можливості, її треба зробити пріоритетом номер один. І це не означає«ось те, чим я займуся у вільний від родичів/друзів/навчання/ тимчасових заробітків час». Це означає«ось те, чим я буду зайнятий, іноді відволікаючись на їжу чи тимчасовий заробіток».

Читати, панове — не очима по рядках, і не«на смак і на колір»,«кожний бачить своє»... читати — це структурувати себе, кожна книга, що стоїть, — це хірургічна операція над собою.

Споживання — це впевненість у тому, що якщо робота генія безцінна, то вона  безкоштовна.

Нічого люди не бояться так, як руйнування своїх рамок, тому що це — аварія їхніх маленьких світок, що так старанно вибудовуються з самого дитинства. Звідси страх всього нового, всього іншого - не дай бог  похитне і без того хлипенькі основи. Імперії будуються на кістках. І не друзів чи ворогів, а на кістках ваших власних стереотипів, переконань, світоглядів, що стали тісними.

Розмовляти – велика проблема для людей. Як їм говорити, якщо вони про себе нічого й не знають — їм причини їхніх емоцій незрозуміліші за будь-який фізичний процес чи рівняння.