Дуже ВАЖЛИВО: не буває поганих чи хороших дій, бувають убогі та не дуже наміри.

Мотивації бувають гідними чи потворними.
Дія ж завжди – нейтральна.

Вибір змушує думати, це півбіди. Вибір породжує відповідальність за майбутнє. Диктатура – ​​звільняє. Ось тобі воно одне, і це одне найкраще, тому що іншого в тебе все одно не буде. Інтернет зроблено для щастя людини, ось він і вводить диктатуру через різні тренди та топ-листи. Але якщо раніше у рідкісних овець у відповідь на надто явну диктатуру та виникало псевдопрагнення до якоїсь ефемерної свободи, то тепер ніхто, ні дай бог, не зробить кроку вправо чи вліво від загальної лінії, бо сьогодні там не стоять КДБшники з гулагами, ні там і товстого лейбла-капіталіста-експлуататора. Нині там абсолютний жах – нині там ВИБІР.

Заздрість, по суті, це страх перед дією. Людина заздрить тоді, коли розуміє, що хотів би такого результату, але без докладання зусиль.

Одне золоте правило - людина повинна робити не те, що може, а те, чого не може не робити.

Люди не чують одне одного. Здатність слухати та та – рідкісна. Але є ще тонша річ – уміння чути.

Споживання – це не надлишок товарів, це відсутність вдячності та вміння відрізнити гній від діаманту. Це прийняття краси, знань, ідей за належне, коли переконані, що Данко на те й Данко, щоби він відгорів, а ми по ньому ще лапами протопталися. Сам же зголосився - нехай подяки і не чекає!

Натовп завжди хворіє на ксенофобію, він  боїться всього нового, бо його треба пізнавати. Я майже готовий посперечатися, що в оригіналі нещасного Прометея до скелі прикували не боги — люди. А вогонь, що він їм приніс, люди змогли оцінити лише через тисячоліття.

Уявіть - до яких конфліктів можуть довести папуаса та ісландця суперечки про море. В одного воно сіре, важке, із чорним вулканічним піском, з айсбергами та інеєм. У іншого – не море – тепле молоко з білими оксамитовими пляжами, коралами та акулами. А лід для цього папуаса поняття не існує.
Інакше кажучи, для успішної комунікації обидві сторони повинні докладати зусиль – поглянути на світ очима співрозмовника. Не просто слухати партнера, а почути його - не себе, не свої стереотипи, якими ви його слова заміняєте, а його думки, що він намагається одягти свої слова.

Якщо людина не здатна боротися зі своєю лінню і безвольністю, значить, вона вже знайшла своє місце. І кращого йому не дано, бо не треба.

А якщо в людини будинок  - мотлох, одяг - мотлох і думки - мотлох, то це не тому, що у нього не вистачає коштів, він живе під диктатурою в самій корумпованій країні і взагалі Сталін, а тому що у нього просто не вистачає фантазії для жити по -іншому.