Серед ночі я прокинувся.

Мене пронизала думка, що єдиний у всьому світі, кому доведеться прожити моє життя, це не хто інший, як сам я.

... для мене важливіше пустити гроші на вічні цінності, ніж на гарне життя та вишукану жратву.

... по-моєму, бувають ситуації, які можна пережити лише один раз у житті. Потрібні події, якими відзначено перебіг часу... Події, на яких ми чекаємо, які переживаємо, коли вони приходять, і які ми згадуємо після. Саме такі події говорять про те, що час рухається.

І я з часом зрозумів, що вона прекрасна, і що мене вона  теж вважає прекрасним, і що, мабуть, більше нічого не потрібно.

... У людей часто бувають досить дивні, хоч і тверді переконання, про джерело яких вони взагалі ніколи не замислювалися.

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.

... як легко кидатися пишномовними образами, коли в тебе все добре, зате як зіткнешся зі справжніми труднощами, тут вже не до гарних промов.

Нудно йти в кіно одному... Зовсім не обов'язково, щоб фільм торкнувся живого, головне — щоб було після з ким поділитися враженнями. Інакше краще і не ходити в кіно.

Іноді людина почувається потрібною і бажаною там, де вона ніколи не бувала раніше.

Вранці люди зовсім інші. Вранці вони самотніші. У цьому холодному та вологому повітрі. Увечері люди збираються разом, п'ють коньяк, грають у шахи, слухають музику та кажуть, що вона прекрасна. Вночі вони кохаються або сплять. Але вранці... До сніданку... Ти зовсім самотній.