Якби тільки можна було стерти неприємні рядки з життя так само хвацько, як стирається текст на екрані комп'ютера.

Напевно, це несправедливо, але в один день іноді стільки трапиться, що все твоє життя змінюється.

Кинута. Коротке дурне слово. Можна тисячу разів читати про це в книгах, тисячу разів думати, що не знайти сюжету банальнішого. Це так… Але лише доки не покинуть тебе. А тоді можна нескінченно говорити про банальність тьмяному дзеркалу, звідки безглуздо дивляться на тебе порожні згаслі очі.

Я проклятий, мені нема кому розповісти свій смуток.

Боягуз легко виправдати себе.

Це тільки спочатку думаєш, що ти цар і споживаєш всяку погань для себе, для кайфу, зате потім з'ясовується, що ніякий ти не цар, а просто жалюгідний нікчемний хробак.

З хлопчика, який не може постояти за себе, виросте чоловік, на якого не можна буде покластися ні в чому.

Краще дивитися правді в очі, ніж заколисувати себе брехнею.

Навіщо згадувати про колишнє, коли будуєш стосунки з іншим?!

Огидне почуття, коли здається, що ось-ось зловиш думку за хвіст, а вона, посміхаючись, тікає...