Люди кумедно влаштовані: у критичних ситуаціях багато хто з нас намагається робити не те, що дійсно необхідно, а те, що ми найкраще вміємо.

Можна довго томитися очікуваннями і передчуттями на тлі розмірено поточного життя - до тих пір, поки не з'явиться хтось і не сформулює вголос те, що тобі невиразно мерехтіло. І тоді все одразу трапляється: передчуття збуваються, очікування виправдовуються. Іноді сказати вголос - однаково що прочитати заклинання, правда?