Жаль, що жити хочеться.

Ніщо так не поєднує, як спільне гріхопадіння.

Москва вдень здавалася гордою, а вночі нещасною.

Останнє диво у світі залишилося — гроші.

У мене теорія на цю тему. Ось у мене є вся моя енергія, так? І я її хочу віддавати лише тобі. Бо ти мій. І доки я її всю тобі віддаю, у нас з тобою все буде добре. Ми будемо разом, і з тобою нічого поганого не станеться. Це як таке захисне поле у ​​фантастиці. Як невидимий купол над нами. Над тобою. А якщо я почну віддавати ще комусь частинку своєї енергії, то це поле одразу ослабне. Нас і один одного не притягуватиме, і в куполі будуть тріщини. І тоді він може звалитися нам на голови. Мені – і тобі. Я цього не хочу. Я цього боюсь. Адже я люблю все-таки.