Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.

Я боюся так давно, що втомилася боятися.

... щоб битися з кимось зовнішнім, потрібна разова мужність. Щоб жити і битися з самим собою – потрібна мужність рівна та постійна.

Безвихідних ситуацій немає. Вихід є завжди. Коли ж його немає, залишаються віра та надія, які самі й творять вихід.

Перший мінімальний крок  до досконалості - хоча б перестати гадити. Того, хто впав не пнути, на того, хто провинився, не плюнути, плітку далі не передати — і то вчинок. Все ж таки, що далі, вже вищий пілотаж. Його ми на сьогоднішній лекції не розбиратимемо. Ви ж намагаєтеся перескочити на пілотаж, продовжуючи по дрібному гадити. Такого не буває.

Кохання гріє, а не спопеляє!

Дурень боїться стороннього зла, а розумний сам себе. І сто хмирів тобі таку свиню не підкладуть, яку сам у собі безплатно виростиш.

Першу половину життя людина витрачає, вигадуючи собі відмовки та самовиправдання. Другу половину намагається зрозуміти, чому вони не спрацювали.

Життя – це забіг на довгу дистанцію. Чи не спринт, а марафон. Людина, яка забула врахувати цю дрібну деталь, подібна до мисливця, який безглуздо випустив усі заряди в синицю, що стрибає по гілках, виявився потім з порожнім магазином перед шістьма голодними вовками.

Неможливо закопати на шляху людини всі ями, зате можна навчити його вилазити з них.