У стародавньому Ханаані неподалік храму стояв круглий жертовник, навколо якого були влаштовані сидіння. Це були місця для спостереження за кінцем світу. З них можна було найкраще побачити Судний: день. Таким чином, вони чекали кінця світу в одній-єдиній точці. Для них це був кінець часу, а не простору. Бо якщо кінець світу можна побачити в одній точці, це означає, що на цьому місці перестане існувати саме час. Це і є кінець світу. Простір звільняється від часу.
- Я йому про кохання, а він мені про кінець світу.
- Так і я, і ти говоримо про кохання. В серце немає простору, в душі немає часу…