Коли ми втратили себе, все для нас загублено.

Людина може зносити радість, горе, біль лише до певної міри, а коли цей ступінь перевищено, він гине.

З тих пір, як я цілі дні проводжу на людях і бачу їхні справи і звички, я став набагато поблажливішим до себе.

Чому те, що становить щастя людині, має водночас бути джерелом її страждань?